?

Log in

No account? Create an account

hronika_kp


Хроніка знищення Старого міста


Previous Entry Share Next Entry
Чи причетний Василь Фенцур до пожежі у Державному архіві Хмельницької області?
kp_hronika wrote in hronika_kp
1

Десять років і чотири місяці тому, 10 квітня 2003 р., у Кам'янці-Подільському сталася подія, яку назвали гуманітарною катастрофою: згорів Державний архів Хмельницької області, розташований на території Національного історико-архітектурного заповідника "Кам'янець", у пам'ятці архітектури національного значення, що перебувала під державною охороною. Хто винен - залишилося загадкою. Пожежі і руйнації стали нормою в Національному заповіднику "Кам'янець". Але пожежа в архіві - явище екстраординарне. Збитки мали стратегічне для держави значення. За свідченням експертів назавжди втрачено 70 % фондів Канцелярії Подільського губернатора, Подільського воєнного губернатора, Подільської казенної палати, Подільського губернського в селянських справах присутствія, Кам’янець-Подільської міської управи. Це була історія міста Кам'янця в документах XVIII-XX століть. Тепер їх немає.

Кому була вигідна втрата цілого пласта національної культури, історії? Кому стало легше, коли зникли мовчазні свідки того, яким був давній Кам'янець?

Про все це, і ще про деякі кричущі факти ми зараз вам розповімо.

Значна частина фондів Хмельницького обласного архіву зберігалася у архівосховищах, які за відсутністю спеціального приміщення "мандрували" по різних костелах Старого міста. З 1996 р. частину фондів перевели до костелу Францисканського монастиря - пам'ятки архітектури національного значення (охоронний № 744), яка перебувала під охороною держави. Скромний читальний зал багато років знаходився в будинку садиби по вулиці Довгій, 15, яка також перебувала під охороною держави як пам'ятка національного значення (охор. № 1661).

Функції державної охорони у на території Старого міста здійснює дирекція Національного історико-архітектурного заповідника "Кам'янець", очолювана генеральним директором Василем Фенцуром. Вона ж дбає про забезпечення умов збереження памяток, укладає з орендарями охоронні договори, стежить за дотриманням правил пожежної безпеки на об'єктах культурної спадщини, за умовами їх експлуатації, а також контролює відповідність функціонального призначення об'єктів.

Отже - архів перебував у Францисканському костелі.
Костел під час війни був пошкоджений.

01

На початку 1960-х рр. костел було частково відновлено за проектом київського архітектора-реставратора Є.Пламеницької.

15

03

Проект реалізували лише частково. Про відбудову зруйнованої у 1930-ті рр. дзвіниці навіть мови не було. А сам храм передбачалося пристосувати, в найкращих традиціях радянських часів, під спортивний зал. Через це, незважаючи на проект, що передбачав відновлення красивої костельної нави, в ній зробили перекриття.

04

У 1996 р. в костелі розмістили архівосховище. Але найцікавіше, що двома роками раніше, 1994 року, францисканський монастир, разом з костелом, передали у власність церковної громади Української православної церкви Московського патріархату.

Як могло статися так, що унікального значення державну архівну установу розмістили в будівлі, яка в реєстрі пам'яток Національного заповідника "Кам'янець" значилась як "власність релігійної громади"? Як національну скарбницю віддали в приватні руки? Яке право мав директор заповідника погодити таке переміщення, розуміючи, що не зможе зобов'язати власника пам'ятки відповідати за стан збереження державного архіву? Як і архівна установа не зможе вимагати від церкви забезпечити належні умови для зберігання документів! Нонсенс! Але це правда!

Про те, що архівна документація залишається без гарантій збереження не міг не знати директор заповідника Василь Фенцур, який фактично взяв на себе відповідальність за суміщення несумісних вимог. Хоча формально він не відповідав за архів! Які претензії до пана Фенцура? Церква ж у нас відділена від держави!

А тепер - увага! У Старому місті знаходиться 144 пам'ятки архітектури. Але дирекція НІАЗ "Кам'янець" у складі понад 30 працівників з чималими "національними" окладами, згідно "Положення про заповідник", яке пану Фенцуру вдалося пропхати і затвердити у рідному міністерстві, несе відповідальність лише за... 42 пам'ятки, які знаходяться "на балансі НІАЗ "Кам'янець". Решта - це "головний біль" Державного історичного музею-заповідника, управління комунального майна, комунального підприємства "Старе місто", УЖКГ, заповідника "Подільські Товтри", швейної фабрики, а також різних релігійних громад та приватних власників. Отже, заповідник непогано влаштувався: юридично відповідає за третину пам'яток на ввіреній йому території. Що ж до решти - за бажанням.

До пожежі в архіві у пана Фенцура не виникало бажання подбати про належні умови використання пам'ятки і зберігання архівних документів. Це ж "чужа" будівля!

Але не була "чужою" садиба по вул.Довгій,15, в якій розміщувався читальний зал обласного архіву. А втім, тільки но архів перевели до францисканського костелу, Василь Фенцур швиденько "подбав" про те, щоб позбутися зайвого клопоту й відповідальності за збереження затишної садиби. Він підготував "обгрунтування" для пониження статусу будинку. Саме за поданням дирекції НІАЗу постановою Кабміну в 1999 р. "національна" пам'ятка стала "місцевою".

Але ж пам'ятки місцевого значення теж треба охороняти! І не сподівайтеся! Ось до чого довів заповідник цю будівлю за кільканадцять років - з середини 1990-х рр. і дотепер. Нині це суцільна руїна! З будинку поцупили все, що можна було, а замість фігурної брами причепили старий залізний мотлох! Невже це відбулося в одну ніч і ніхто нічого не бачив? А дирекція НІАЗу - на сусідній вулиці. Головне - завбачливо зняли охоронну дошку, щоб у туристів не виникало непотрібних думок - що ж насправді означає викарбуване на охоронній дошці - "охороняється законом"?





Іноді повторення простих запитань приносить користь. Отже, як так сталося, що Хмельницький обласний архів опинився на "чужій" території, яка живе за своїми законами і до якої держава не має жодного юридичного відношення?

А втім, у НІАЗ "Кам'янець" - все за бажанням. Не хоче Фенцур контролювати стан пам'ятки архітектури, непридатної для архіву - має святе право, адже згідно "Положення про заповідник" це не його територія. Але якщо захоче...

Хто пояснить дивний факт, що церква, хоч і відділена від держави, протягом кількох років "з подачі" Василя Фенцура, який щорічно формував бюджетні запити на фінансування реставраційних робіт, діставала кошти державного бюджету на "реставрацію пам'ятки", яка державі вже не належала? Келії монастиря францисканців, які де-юре належать УПЦ МП, реставрували за кошти державного бюджету? І не малі кошти!

У 2006 році за запитом НІАЗу на францисканський монастир було виділено 300 тисяч гривень державних субвенцій, призначення яких суворо контролюється.

07

На 2007 рік на той самий об'єкт відповідно до обгрунтувань, наданих Василем Фенцуром, передбачалося виділити майже півтора мільйони.

08

У 2008 р. пан Фенцур підписав обгрунтування, що на реставрацію францисканського костелу потрібно виділити з державного бюджету 1 мільйон 900 тисяч гривень.

08_2bb

09

Для цього було видобуто з архівного "небуття" проект Євгенії Пламеницької 50-річної давності, який Василь Фенцур, порушуючи державні норми, без передбаченого коригування (адже пам'ятка за 50 років зазнала змін і перебудов!) затвердив без змін у Міністерстві культури у 2008 році.

10

А у 2009 рр. вартість реставраційних робіт, що виконувались для церкви державним коштом, збільшилась - страшно сказати - до 5 мільйонів гривень!

11

Ось вам і церква, яка відділена від держави! Мало того, что "безвозмездно" УПЦ МП отримала від держави грандіозний комплекс будівель, так ще й держава за посередництвом Василя Фенцура доплатила церкві, профінансувавши реставрацію. Скоріше за все церква в ситуації з пожежею виявилася "постраждалою" стороною.

І держава платила. За свою халатність, за бездарність своїх керівників, яким не можна довірити дровітню, не те, що унікальний архів чи національний заповідник.

Не перестає дивувати дефіцит у Кам'янці-Подільському розумних керівників! Чим більше людина гадить Старому місту, чим нікчемніші рішення вона приймає, чим жалюгіднішим стає заповідник, тим міцніше приростає його директор до свого крісла, тим потрібнішою він стає владі.

А в ці роки конала без даху Польська брама - пам'ятка національного значення, яка після пожежі й 14 років стояння просто неба розвалилася акурат у 2009 році, "обписана" НІАЗівськими актами технічного стану, але жодного разу не включена в план реставраційних робіт!

В цей самий час ніяк не могли закінчити реставрацію Нової Західної башти, кинувши її на півдорозі, а що з того вийшло, всім відомо.

Стояли без дахів башти Лянцкоронська, Денна та Водна у Старому замку, перетворювалися на решето дахи башт Стефана Баторія та Гончарної, валилися склепіння Нового замку.

Недоробили дах на башті на Броді: за відсутністю коштів накрили неоковирною "покришкою".

Горів монастир домініканок - якраз поруч з францисканським монастирем. Але на цей раз у монастирі під "чуйним" оком пана Фенцура розміщувалася столярна майстерня з лакофарбовими матеріалами і матеріалами археологічних розкопок.

Волали і продовжують волати про аварійний стан фортечні казарми, які, до речі, довго кандидували на пристосування під міський науковий центр, в якому передбачалося розмістити і обласний архів. Не дочекалися.

А Василь Фенцур в цей час проїдав державні кошти, роблячи вигляд, що ретельно готує номінацію Кам'янця до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО! Хоча насправді всіляко гальмував цей процес, розуміючи, що у перебудованому і сплюндрованому за його "правління" заповіднику експерти ЮНЕСКО поставлять багато незручних для нього запитань.

Хто винен у тому, що 10 квітня 2003 року в архіві, на другому поверсі Францисканського костелу, виникла пожежа, залишилося таємницею. При мінімумі людей, які перебували на території будівлі, горе-криміналістам так і не вдалося з'ясувати істину. Подейкували, що архівне приміщення обігрівали "буржуйкою"! Цілком можливо! А можливо, причина була у нікчемній електропроводці. Та хіба ж можна це встановити у ХХІ столітті? Це ж тільки в кіно справи розкривають. У Старому місті всі вкрито завісою таємниці.

Попи все валили на необережність архівістів, архівісти, відповідно, на попів, бо коли зайнялося і приїхали пожежники, попи, як подейкують, не дуже поспішали відключити електрику в палаючій будівлі. Які висновки зробили правоохоронці? Невідомо! Як невідомі наслідки усіх катаклізмів, що періодично відбуваються на території НІАЗу. В інтернеті періодично вирують пристрасті, люди розмірковують - що до чого, чому завалилося, чому загорілося, хто винен, кого покарали... Ну це ж природньо! А заповідник - ані пари з вуст! На все відмовчується, не дає жодних пояснень - чому руйнують, що будують - ніби його не існує на території Старого міста.

Ось так і у випадку з пожежею в обласному архіві. Вигоріла пам'ятка національного значення - а дирекція НІАЗ "Кам'янець", як і належить, залишилась збоку! І всі ці роки вона залишається "збоку", не маючи жодного відношення до руйнацій, пожеж, руйнацій, пожеж, знищення археологічних пам'яток, будівництва потворних будінків у Старому місті. Ніби НІАЗ в НІАЗі - не НІАЗ.

Зруйновані башти можна відновити. Але археологічні пам'ятки втрачаються безповоротно. І ми вже ніколи не дізнаємось - що ж ми насправді втратили, бо на десятках ділянок, де вже побудовано огидні "новобуди", все тишком-нишком вивезено на звалище. І зараз продовжують вивозити, скидають землю біля старого універмагу. Підіть, гляньте!

Втрата архіву - це насправді гуманітарна катастрофа - для Кам'янця, для Хмельниччини, для України. І на відміну від невідомих і недосліджених археологічних шарів, архівісти точно знають - скільки безцінних документів зникло назавжди.

Втрата архіву - це втрата для вчених, істориків, реставраторів, студентів, краєзнавців. Але не для Василя Фенцура. Генеральний директор НІАЗ "Кам'янець" Василь Фенцур не охороняє спадщину. Він "функціонує" в заповіднику, підлаштовуючись під щоразу нове керівництво і діє за принципом "чого забажаєте?" Спадщина для нього - конвертований товар, який періодично девальвується і знецінюється, а іноді списується як такий, що "втратив предмет охорони".

У Василя Фенцура завжди "хата скраю", хоча хатинку свою побудував в самому центрі Старого міста, акурат навпроти дирекції НІАЗу!

Нагадаємо - як горів архів. Зайнялося на другому поверсі - саме там, де знаходились архівні документи:

3

4

При пожежі страшний не лише вогонь, але й вода. Заливали з усіх боків:

5

6

7

9

Пам'ятка залишилась без даху:

10

11

11_r

Те, що залишилося від внутрішньої частини костелу, не залишає сумнівів, що інформація про втрату 70% архівних документів є правдивою:

12

13

14

15

16

17

18

19

В такому вигляді збереглася решта - 30%:

20

21

22

23

24

26

27

28

29

30

Ці документи намагалися врятувати. Значну частину того, що вціліло, вдалося закріпити і вберегти від повної втрати. Все ж є в нас ще фахівці своє справи! Низький їм уклін!

32

33

34

12

13

14

І насамкінець. Чи причетний Василь Фенцур до грандіозної пожежі в Хмельницькому обласному архіві? Безперечно - причетний! Кількість неврахованих ним ризиків та їх наслідки не залишають сумнівів в тому, що такий керівник не гідний того, щоб управляти національною спадщиною Старого міста.

Питання до міського голови Михайла Сімашкевича: що ще повинно статися в Національному заповіднику, щоб міська влада подивилася правді у вічі і визнала, що залишати пана Фенцура на посаді страшніше, ніж випустити з клітки мавпу з гранатою?